Усім нам в дитинстві читали казки, а потім, коли ми навчились читати, вже читали їх самостійно. Перші казки, ймовірно, були створені ще в ті часи, коли не існувало жодної писемності. Особливо цікаві історії передавалися з вуст у вуста, з поколінняв покоління, поки не стали казками народів світу.
Казки вчать дитину любові, співчуттю, допомагають їй відрізнити погане від хорошого, в казках майже завжди тріумфує справедливість. Отже казки певною мірою готують до дорослого життя і формують характер дитини.
За допомогою казок малюк пізнає культуру свого народу, дізнається про традиції та побут народів світу.
Казки можна назвати непомітними, але ефективними ліками від злості, жадібності, агресії.
У дорослому віці ми все ще продовжуємо вірити в казки та сумуємо, що вони не втілюються в життя.
І не помічаємо, що багато казок наших предків справдилися. "Літаючі килими" стали літаками, "чоботи-скороходи" перетворились на автомобілі та швидкісні потяги, за допомогою інтернету ми можемо розмовляти та бачити людину, яка знаходиться в іншій частині земної кулі.
Психологи кажуть, що ще в часи, коли не існувало такої науки як психологія, казки вже були елементом цієї невідомої для наших предків науки. Вони створювали терапевтичну, заспокійливу дію як на дітей, а й у дорослих. Казки вселяли віру у свої сили, у те, що біда, журба пройдуть і настануть світлі часи. І навіть часто підказували вихід із скрутного становища.
Вчені кажуть, що починати розповідати казки дитині потрібно вже тоді, коли вона перебуває у животі у мами. Казки для дітей обов'язково повинні бути гарними та добрими. Коли малюк народиться, фахівці спочатку радять розповідати йому казки про тварин і показувати іграшки, що їх зображають. Такі казки не лише закладають фундамент надійної нервової системи, а й допомагають пізнавати світ.
Коли малюк трохи підросте, йому слід розповідати казки, які здатні викликати у дитини емоційний резонанс і обов'язково обговорювати з нею почуте, вислухати її думку і, якщо потрібно, ненав'язливо її відкоригувати.
Таким чином, дитина дізнається про різноманітні життєві ситуації, у дитини формується здатність до адаптації у майбутньому.
Тривалі спостереження вчених довели, що чим довше дитина вірить у диво, тим більш життєрадісною вона виростає, зберігаючи вже в дорослому віці оптимістичний настрій.
У дитинстві такі малюки рідше хворіють, почуваються впевненими та сміливими, ототожнюючи себе з улюбленими героями переможцями. У них немає сумніву в тому, що якщо Котигорошко переміг Змія, то вони точно справляться зі своїми перешкодами на життєвому шляху.
Тому щасливою можна вважати дитину, у якої в дитинстві були мудрі бабусі, дідусі, прабабусі, прадіди і батьки, що намагаються донести до дитини вічні цінності у вигляді казок. Адже практично всі казки підказують, як дружити та любити, долати труднощі у складному дорослому світі.
Добре, коли «казковими вчителями та лікарями» є рідні та близькі малюка. Але якщо ж у дитини вже виникли якісь проблеми, і вона важко справляється з життєвими ситуаціями, є сенс звернутися до психолога, який займається казкотерапією.
Фахівці кажуть, що за допомогою казки психолог, працюючи зі свідомістю та підсвідомістю дитини, коригує її поведінку, допомагає їй позбутися невпевненості в собі, сором'язливості, агресії, звички брехати, почуття провини та сорому.
Казкотерапією в наші дні лікують також психопатичні захворювання різної складності.
Коригуючи поведінку дитини та навчаючи її новим життєвим навичкам, спеціаліст пропонує дитині порівняння з успішним добрим казковим героєм, копіюючи поведінку якого дитина вчиться знаходити вихід з різних ситуацій.
Психологи використовують сюжети вже існуючих казок або вигадують свої.
Нерідко батьки замість того, щоб читати дитині казку, а потім читати її разом з нею, включають їй мультики.
Фахівці кажуть, що мультфільми швидше розважають, ніж вчать і виховують, оскільки діти набагато гірше зосереджуються над побаченим, ніж прочитаним. Перше вони швидко забувають, не вивчаючи з нього уроків, особливо, якщо поряд немає близької людини, яка прокоментує переглянуте і акцентує увагу на необхідному. Без мультиків у сучасному світі не обійтися, просто дорослим варто дивитися їх разом із дітьми та ненав'язливо пояснювати ситуацію та характери героїв.
Усі психологи в один голос заявляють – казки корисно читати та обговорювати з дитиною, але читати потрібно лише казки, які подобаються дітям. Не варто нав'язувати їм ту, що викликає антипатію. Хоча можна запитати, а чому тобі ця казка не подобається? І постаратися осмислити відповідь дитини.
Психологи кажуть, що батьки можуть дізнатися багато нового про свою дитину, якщо запропонують йому вибрати собі роль казкового героя та приміряти її на себе.
А найцікавіше, що казкотерапія зцілює не лише дітей, а й дорослих.
Наприклад, жінкам казкотерапевти допомагають виходити з ролі жертв, рятівниць, а чоловікам з ролі невдахи, всім казки допомагають позбутися інфантильності.
У казкотерапії немає вікових обмежень, тож успішно вилікуватися за допомогою казки та казкотерапевта можна у будь-якому віці.
